ФОНТАНУВА́ТИ, у́є, недок.

1. Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.). Маорі поробили перед своїми будиночками різної форми ями, де фонтанує або набирається тепла вода (Знання.., 2, 1968, 17); * Образно. — Що я перед вами цілу промову виголосив, — ви з того, Женю, не смійтесь. Це з мене роздратування фонтанувало (Шовк., Людина.., 1962, 128).

2. Викидати на поверхню сильний струмінь, фонтан (нафти, газу, води і т. ін. — про свердловину або природну тріщину в землі). Зимогорова не помилилась. Фонтанувала свердловина № 326 (Донч., II, 1956, 332); Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19.VІІІ 1965, 2); // Викидати струмінь води під тиском (про китів). Навіть неповороткі кити розгулялися. Вискакуючи з води сторч майже на весь свій дивовижний зріст, і пірнаючи, і знову здіймаючись, і фонтануючи, наводять тугу на людей (Довж., Зач. Десна, 1957, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 616.