ФОНТА́НА, и, ж., діал., заст. Фонтан. *У порівн. І враз, немов з незримої фонтани, Бурливі тони ллються, клекотять (Фр., XI, 1952, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 616.