ФОНОТЕ́КА, и, ж.

1. Систематизоване зібрання фонограм. У наш час ведеться серйозне вивчення біологічної акустики моря. «Голоси» багатьох мешканців його вдалося записати на магнітну стрічку, з них створено цілу фонотеку (Наука.., 10, 1962, 40).

2. Приміщення, де зберігають фонограми.

3. Заклад або відділ установи, що збирає, зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 616.