ФОЛЬКЛОРИ́СТ, а, ч. Фахівець у галузі фольклористики; той, хто збирає і досліджує фольклор. Теми Руданського — бродячі, і вони для фольклориста просто дорогоцінні (Крим., Вибр., 1965, 598); Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (Вол., Сади.., 1950, 34); Художник слова поєднувався у Г. Ф. Квітці з етнографом та фольклористом, часто робив він фольклорні й етнографічні вставки у свої твори, а в художніх описах дотримувався точності й об’єктивності етнографа (Рад. літ-во, 1, 1970, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 613.