ФОЛЬКЛО́Р, у, ч. Народна творчість. Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля — в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Смолич, Мир.., 1958, 43); Творчість В. М. Лятошинського років Великої Вітчизняної війни позначена підвищеним інтересом до українського музичного фольклору (Мист., 1, 1955, 30); Казка, анекдот, легенда, бувальщина, переказ та інші види фольклору обумовили появу в писемній літературі жанру оповідання (Рад. літ-во, 2, 1958, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 613.

фолькло́р — народна художня творчість (перев. усна); основні фольклорні жанри — прислів’я, приказки, пісні, казки, думи, балади, легенди, перекази, анекдоти, загадки, скоромовки, коломийки (про окремі з них див. у цьому словнику). Український фольклор.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 614.