ФО́КУСНИЦТВО, а, с.

1. Зайняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів (див. фо́кус² 1).

2. перен. Дії, вчинки, властиві фокуснику (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 612.