ФЛІГЕЛЬО́К, лька́, ч. Зменш. —пестл. до флі́гель. Марно під вікнами флігелька, де жив професор із сином-астрономом та онукою, лунали вечорами легковажні звуки гітари (Ю. Янов., II, 1954, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 606.