ФЛЯ́ЖКА, и, ж.

1. Те саме, що фля́га¹. Льоня був зовсім військовий — в зеленій гімнастерці з фляжкою на поясі і з рюкзаком за плечима (Ів., Таємниця, 1959, 41); Їй [Варварі] запропонували хильнути з обшитої ворсистим сукном фляжки (Перв., Дикий мед, 1963, 16).

2. діал. Пляшка. А… вчини ж мені ласку: Передай козаку меду-вина фляжку (Чуб., V, 1874, 373); Будучий свояк, який, певно, пристане до тих, що пана директора звуть вуйком, стиснув палко йому руку і сказав іще подати фляжку вина (Мак., Вибр., 1954, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 610.