ФЛЮЇ́Д, у, ч.

1. Рідина або газоподібна речовина, що виділяються з магматичного джерела.

2. Уявна невагома рідина, якою до XVIII ст. пояснювали теплові, електричні й оптичні явища, а також горіння.

3. За містичними уявленнями спіритів — якийсь «психічний струм», що його нібито висилає людина. [Бикова:] Він ненавидить нас. Коли він проходить повз наш будинок, по моєму тілу завжди пробігають якісь флюїди (Довж., І, 1958, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 609.