ФЛО́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до флот. Команда на міноносці була нова, взята з флотських екіпажів (Кучер, Чорноморці, 1948, 6); Повернувся з флотської служби старший брат і довгими вечорами розповідав про далекі краї (Видатні вітч. географи.., 1954, 121); У Севастополі відбулися творчі збори флотських літераторів (Вітч., 7, 1969, 217); // Такий, як у флоті, прийнятий у флоті. На ньому був смугастий тільник, темно-синя фланелева сорочка і широкі флотські штани (Ткач, Арена, 1960, 85); Поруч карти висіла полковникова флотська форма, новий синій кітель з натертими до блиску гудзиками, мічманка, чорна шинеля (Кучер, Голод, 1961, 83); Боцман Бухта десятки років плавав на бойових кораблях, полюбив свою буденну працю. Він не терпить тих матросів, які порушують флотську дисципліну (Укр. літ., 10, 1957, 132); // Власт. морякам. Пряжки, на яких вибиті якір і п’ятикутна зірка, начищені з флотським шиком, до блиску (Ткач, Крута хвиля, 1956, 94); // у знач. ім. фло́тський, кого, ч., розм. Той, хто служить у флоті; матрос, моряк. — Нам якби щось [п’єсу] про чорноморських матросів, — заблищала очима Вутанька. — Та пісень з нотами… — Про флотських навряд чи що буде, — висловив сумнів воєнком (Гончар, II, 1959, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 608.