ФЛОТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Відокремлення корисних копалин від порожніх порід; спосіб збагачення руд, заснований на властивості подрібнених частинок корисних копалин випливати на поверхню рідини з бульбашками повітря і на властивості порожньої породи до осідання. Принцип добування графіту відомий давно: подрібнення руди на кулькових чи стрижневих млинах до розмірів часточок 0,2-1 міліметр, потім багатоступінчаста флотація в спеціальних машинах, де руда перемішується з сумішшю води, гасу, соснової олії (Знання.., 11, 1968, 16); Учені та інженери розробляють методи максимального вилучення цінних компонентів із так званих бідних руд. Один із нових методів — іонна флотація, технологію якої розробили московські спеціалісти (Веч. Київ, 13.VІІІ 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 608.