ФЛЕКТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до флексії, який утворює форми за допомогою флексії.
&́9651; Флекти́вні мо́ви — один з основних типів мов світу (за морфологічною класифікацією), до якого належать мови, у яких граматичні форми утворюються за допомогою флексії. Флективні мови — мови, які характеризуються наявністю флексії основи (або внутрішньої флексії, тобто чергування звуків у корені чи основі слова, яке має граматичне значення), відсутністю здебільшого однозначної відповідності між закінченням (флексією) і граматичним значенням, яке воно виражає, а також тісною спайкою морфем у слові (Сл. лінгв. терм., 1957, 203).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 606.