ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який характеризується повільністю, спокоєм, урівноваженістю, слабким виявленням емоцій (про нервову організацію, темперамент). Флегматичний темперамент може зробити людину млявою, інертною, часто байдужою до всіх вражень життя (Психол., 1956, 214); Флегматичний тип людини.

2. Який відзначається флегматизмом. Цього флегматичного Мокрієвського Фесенко скрізь тягав за собою.. для компанії (Н.-Лев., V, 1966, 151); Це була людина спокійна, розумна, трохи флегматична (Трубл., III, 1956, 427); І тут сталося щось непередбачене. Флегматичного й урівноваженого Недокуса мов хтось підоймою вибив з сидіння (Збан., Малин. дзвін, 1958, 54); // Власт. флегматикові. Флегматичний спокій; // Який виражає непорушний спокій, певну байдужість, млявість. Спокійне, навіть дещо флегматичне обличчя Бровка з.. пухкими щоками і повним підборіддям враз пожвавилось, і у відкритих очах спалахнув вогник непідробної радості (Добр., Тече річка.., 1961, 16); За його нібито флегматичною зовнішністю криється людина залізної волі, рішучого характеру (Мист., 1, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 605.