ФЛЕ́ГМА, и, ж.

1. Незворушний спокій, що межує з байдужістю, холоднокровністю. Лише не сердься, не заламуй рук, Котячу флегму май усе в запасі (Фр., XI, 1952, 294).

2. розм. Те саме, що флегма́тик 2.

3. спец. Згущена маса, що залишається після фракційної перегонки рідкої суміші в перегінному апараті. Флегма, одержана з місцевої нафтової сировини, дуже дешева, активна. Вона ефективно захищає деревину (Веч. Київ, 8.IX 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 605.