ФЛАНГ, у, ч. Лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ. Бій кипів десь далеко на правому фланзі фронту (Трип., Дорога.., 1944, 43); Дівчина пройшла і стала на правий фланг невеличкої шеренги спортсменок (Собко, Стадіон, 1954, 219); Під час наступу Щорс вдавався до виробленої ним уже тактики: заходив до ворога з тилу і флангів (Скл., Легенд. начдив, 1957, 54); Рота була вишикувана. Маслюк.. стояв на три кроки від лівого флангу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71); Сотня козаків і рота солдатів з двома гарматами замикали похід, а ще одна сотня козаків з піками, шаблями та рушницями гарцювала праворуч і ліворуч транспорту, охороняючи фланги (Тулуб, В степу.., 1964, 246); Максим наказав висунути наперед з двох флангів по два кулемети та міномети і тримати підступи до плацдарму під кинджальним вогнем (Рибак, Час.., 1960, 51); // Правий або лівий бік чого-небудь.
&́9651; Королі́вський фланг — права половина шахівниці, утворювана вертикалями е, f, g, h; Лі́вий фланг див. лі́вий; Пра́вий фланг див. пра́вий1; Фе́рзевий фланг — лівий бік шахівниці, утворюваний вертикалями а, b, с, d. Рокіровка в бік королівського флангу зветься короткою, в бік ферзевого флангу — довгою (Перша книга шахіста, 1952, 31).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 604.