ФЛАКО́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до флако́н. Ми натерли з свіжого березового віника «тютюнового» порошку, насипали його в маленький флакончик з-під духів (Сміл., Сашко, 1957, 225); На туалетному столику стояло багато різних флакончиків (Кол., Терен.., 1959, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 604.