ФЕЄ́РІЯ, ї, ж.

1. Театральна або циркова вистава з фантастичним казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків, а також твір із таким сюжетом. В 1911 р. Леся Українка створює драму-феєрію «Лісова пісня» (Іст. укр. літ., І, 1954, 669); І. Кочерга створює сатиричну феєрію «Марко в пеклі», в якій гостро викриває й зло висміює пережитки капіталізму (Про мист. театру, 1954, 371); Кращі здобутки російського балету, починаючи з часів його заснування і до наших днів, використав професор Л. Лавровський у своїх льодових феєріях (Мист., 2, 1961, 33).

2. перен. Незвичайне, фантастичне видовище. Після одноманітного гуцульського танцю повний життя, рухів і жестів запорозький козак здавався феєрією блискучою (Хотк., Довбуш, 1965, 366); Скромні свята дитбудинку здавалися їй феєріями, а коробка цукерок.. — найдорожчим подарунком (Собко, Нам спокій.., 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 573.