ФЕТИШИ́ЗМ, у, ч.

1. Одна з ранніх форм релігійних вірувань — обожнювання предметів неживої природи, фетишів (у 1 знач.).

2. перен. Сліпе схиляння перед чим-небудь. В. І. Ленін, викриваючи «фізичних» ідеалістів, показав, що суть їх поглядів зводиться до математичного фетишизму й релятивізму (Вісник АН, 4, 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 580.

фетиши́зм — віра в надприродні властивості предметів і речей; зокрема чудодійною силою народна уява наділяла деякі види дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, яке нібито здатне виліковувати від хвороб, прикраси з дорогоцінного металу тощо.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 614.