ФЕ́РШАЛКА, и, ж., заст., розм.

1. Жін. до фе́ршал. Мама перев’язувала мене сама, ходила ще старенька фершалка (Ю. Янов., II, 1954, 19).

2. Дружина фершала. По чоловікові люди її фершалкою і досі звуть.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 579.