ФЕЛЮ́КА, и, ж., заст. Фелюга. По затоці снували байдарки, оддалік біліли фелюки, мов зграя лебедів (Л. Укр., III, 1952, 622); Стрункі венеціанські й далматські бригантини,.. турецькі фелюки.. стояли всуміш із сірійським (Тулуб, Людолови, І, 1957, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 574.