ФЕЛО́Н, а, ч., церк. Те саме, що ри́за 1. О. Крайник, не чекаючи, поки він [о. Нестор] усе скінчить, убрався в фелон (Фр., VII, 1951, 44); У XVII ст. широкого розвитку набуває розкішна українська рослинна орнаментика, зразки якої у великій кількості дійшли до наших часів на підризниках, фелонах, скатертях та ін. (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 574.