ФЕЙЄРВЕ́РК, а, ч.

1. Кольорові декоративні вогні від спалювання порохових піротехнічних виробів під час свят, карнавалів тощо. Дворецький Жегмонт з своїми прислужниками клопотався над фейєрверком. З вікна флігеля стежив за вогненною грою управитель Король (Рибак, Помилка.., 1956,123); *Образно. [Коршун:] Все гаразд, товаришу командире! Ешелон пустили до господа бога. Сорок цистерн бензину… Дивився б без кінця на той фейєрверк (Мокр., П’єси, 1959, 165); *У порівн. Десь били зенітки (немов фейєрверк!) Тривога у домі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 301); // Розважальне видовище з такими вогнями. Фейєрверки коштували 2000 лір — це було щось таке, чого я в своєму житті не бачив (Коцюб., III, 1956, 326); Ввечері на Олександрійському бульварі мало відбутися величезне всенародне гуляння— ілюмінація, лотерея-алегрі, фейєрверк (Смолич, II, 1958, 114); На закінчення [свята] відбувся великий святковий фейєрверк (Мист., 6, 1967, 40); // Порохові піротехнічні вироби, при спалюванні яких утворюються кольорові декоративні вогні. Порох давно винайшли китайці, але вони його використовували тільки для фейєрверків (Іст. середніх віків, 1955, 96).

2. чого, перен. Безперервний потік, швидка зміна чого-небудь яскравого, виразного, що справляє сильне враження. Дзвінкі фейєрверки іскор зриваються над ковшами із сталлю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 314); Багато ще дечого почуєте ви від одесита, коли він заб’є вашу молодість фейєрверком сенсацій (Ю. Янов., V, 1959, 118); Спершу він рознервується, вибухне фейєрверком гнівних слів (Шовк., Інженери, 1956, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 573.