ФЕДЕРАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Федеративна система державного ладу. Костомаров мав велику силу в освічених громадян у всій Росії..: він зворушив думки про народоправство, про союзність (федералізм) (Драг., II, 1970, 81); Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.. Пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (Фр., II, 1950, 396); В. І. Ленін створив теорію радянського федералізму, був творцем державного об’єднання народів нашої країни в Союз Радянських Соціалістичних Республік (Рад. Укр., 30.V 1971, 3); // Організаційна структура чого-небудь, заснована на принципі федерації (у 2 знач.).

2. У ряді країн — політичний рух на користь федеративного державного ладу; політичні погляди, що відстоюють такий лад.

3. Дрібнобуржуазна течія анархістського типу, представники якої проповідували необхідність утворення суспільства на засадах союзу окремих самостійних виробничо-споживчих комун. З дрібнобуржуазних поглядів анархізму федералізм випливав принципіально (Ленін, 33, 1973, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 572.