ФАШИ́НА, и, ж. В’язка хмизу, лози, очерету циліндричної форми для укріплювання насипів, гребель, доріг і т. ін.; тарас. Та ось нарешті газик вривається на високу греблю, укріплену мистецьки зробленими фашинами (Загреб., Шепіт, 1966, 307); Суворов віддав розпорядження заготувати тридцять драбин і тисячу фашин, що могли здатися при штурмі фортеці (Добр., Очак. розмир, 1965, 327); // збірн. Гілля, лоза тощо, з яких роблять такі в’язки. На Поліссі.. багато фашини й жердин (Хлібороб Укр., 9, 1966, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 571.