ФА́УНА, и, ж. Сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин даної місцевості, країни або певного геологічного періоду. — Фауни тайгової ми ще досконало не знаємо (Донч., II, 1956, 33); Діти поприносили всі свої юннатівські здобутки, експонати майбутнього клубу: гербарії, засушену і заспиртовану фауну (Мокр., Острів.., 1961, 86); // Про сукупність тварин певного типу, класу тощо. На Україну завезено чимало нових видів мисливської фауни — 55 тисяч особин, які належать до 24 видів ссавців і 6 видів птахів (Наука.., 1, 1970, 37); Флотилії «Радянська Україна» і «Слава» .. вивчають підводну фауну в районі шостого континенту (Рад. Укр., 4.III 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 570.