ФАТАЛІ́СТ, а, ч. Людина, що вірить у наперед визначену, невідворотну долю, у фатум. Я усього менше фаталіст, проповідник того, щоб механічній силі кланятись (Драг., II, 1970, 462); Ідеалісти усіх мастей твердили про свободу волі видатних осіб, фаталісти — про фатум і долю, проти яких люди безсилі (Ком. Укр., 5, 1966, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 569.