ФАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Розважувати, розкладати та упаковувати що-небудь у певних дозах, кількостях. Роздрібні торговельні організації самі фасують товари (Рад. Укр., 25.III 1971, 2); Прилад без втручання людини фасує та пакує хімічні реактиви на великих промислових підприємствах (Веч. Київ, 2.IV 1968, 1); Фасувати цукор.

2. діал. Складати. Марія ж геть весь заробіток обертала на ковдри, плахти та хутра й фасувала їх до скрині (Чорн., Пісні.., 1958, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 568.