ФАС, у, ч.

1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. Нарешті прийшов Кащук, високий, дуже худий, — серед студентів ходив дотеп, ніби в Кащука взагалі немає фасу, а є тільки профіль (Собко, Стадіон, 1954, 166); *Образно. — Ти хочеш знати, що я за один? — Спитав потворний бескид. — Ось мій профіль… А ось мій фас (Мур., Осінні сурми, 1964, 38).

У фас — обличчям до того, хто дивиться. Композиційна побудова портрета може бути у зріст, поколінна, поясна, погрудна і головна.., а поворот голови — у фас — прямо на фотоапарат, у три чверті і в профіль (збоку.) (Довідник фот., 1959, 74).

2. заст. Фасад (у 1 знач.). Фас будинку.

3. спец. Прямолінійна ділянка оборонної споруди, повернена до противника й з певним напрямом вогню.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 567.