ФАРШИРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до фарширува́ти. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або маринованим, або просто смаженим, а з голови, — юшку… (Вишня, II, 1956, 246); Для литовської кухні характерні такі страви, як оселедець солоний із смаженою цибулею, огірки, фаршировані овочами, паштет (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).

2. у знач. прикм. Приготований фаршируванням. Що я більше люблю: печену індичку чи фаршировану гуску? (Коцюб., II, 1955, 358); Фаршировані кабачки; Фарширований перець.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 567.