ФА́РФО́РОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до фа́рфо́р; порцеляновий. Фарфорова маса; Фарфорове виробництво; // З якого виробляють фарфор (у 1 знач.). Фарфорова глина; // Який виробляє фарфор (у 2 знач.). Один із найстаріших у країні фарфорових заводів — Баранівський (Роб. газ., 29.I 1965, 1); // Зробл. із фарфору (у 1 знач.). На здоровому миснику видно було кілька фарфорових тарілок (Н.-Лев., II, 1956, 408); У затишній чайхані.. люди пили чай у білих фарфорових піалах (Тулуб, В степу.., 1964, 53); Фарфорові ізолятори.

2. перен. Схожий на фарфор кольором, властивостями тощо, який чимось нагадує фарфор. Агнеса зашарілася, засміялася, блискаючи фарфоровими зубками, і сміливо цокнулася з Потоцьким (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98); Одружуючись з Безбородьком, вона покаже язика всім отим лялям з фарфоровими очима, які йшли об заклад.., що Безбородько тоді ожениться з найстаршою з Річинських, коли рак свисне (Вільде, Сестри.., 1958, 104); Слух його вловив кришталю дзвін і тарілок фарфоровий мотив (Гонч., Вибр., 1959, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 566.