ФАРВА́ТЕР, у, ч.

1. Найзручніший і найбезпечніший водний шлях для плавання суден, позначений сигнальними знаками. Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння (Стор., І, 1957, 241); Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували своїми легкими човниками бакенщики, гасили померклі вже ледве помітні сигнальні вогні (Гончар, Новели, 1954, 80); Поперед «Тоболу» йшли легкі човни на веслах і виміряли фарватер (Видатні вітч. географи.., 1954, 30).

2. чого, перен. Головна лінія, напрям діяльності, подій і т. ін. Його [М. Рильського] лірика розсуває рамки вузького світу інтимних переживань і виходить на широкий фарватер суспільних тем, стає широко відомою великому колу читачів усіх народів нашої Вітчизни (Криж., М. Рильський, 1960, 5); Київський ордена Леніна Інститут кібернетики АН УРСР.. Нині тут працює понад 170 докторів і кандидатів наук, які скеровують у фарватер досліджень великий науковий колектив (Вітч., 4, 1970, 177).

Іти́ у фарва́тері кого, чого; Трима́тися фарва́теру — дотримуватися в своїй діяльності, поведінці, у своїх вчинках якоїсь або чиєїсь позиції, певного напряму. Куліш [Пантелеймон] ішов у фарватері консервативного романтизму (Вітч., 8, 1969, 182); Київська студія іде у фарватері створення нового напрямку в науково-популярній кінематографії (Наука і культура.., 1971, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 564.