Фарбовесельчатий, а, е. Радужный, цвѣтовъ радуги. Ветрѣчено у Кулиша: Такі то помисли одрадні і сумнії літали над самітньою душею фарбовесельчаті, мов хмари дощовії, що й сяють, і грімлять по над землею. К. МХ. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 375.