ФАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Описувати та спродувати чиєсь майно за борг. [Рябина:] Фантуєш його [хлопа], остатнє дреш [дереш], і міг би заробити, і не рушиться! (Фр., IX, 1952, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 562.

Фантувати, тую, єш, гл. Описывать (имущество за долгъ), отбирать въ залогъ. В тиждень, чи як, жид прийшов мене фантувати. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 375.