ФАНТИ́НА, и, ж; діал. Одежина (у 1 знач.). Росло то все [діти], як бур’ян на толоці,.. часом фантину.. пощастило стягти. От і повиростало… (Хотк., II, 1966, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 562.

Фантина, ни, ж. Что либо изъ фанти́ння, изъ вещей, относящихся къ одеждѣ. Я знаю, де в мене отака малесенька фантина лежить. Сквир. у. Ум. Фанти́нка. См. Хвантина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 375.