ФАНАРІО́Т, а, ч.

1. Представник грецького духівництва.

2. Багатий, знатний грек в Османській імперії. Поема [Г. Раковського] закликає до збройної боротьби за остаточне вигнання турецьких гнобителів, грецьких фанаріотів (Літ. Укр., 24.Х 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 558.