ФАМІ́ЛІЯ, ї, ж.

1. розм. Те саме, що прі́звище 1. — Він якогось пана підписаря підписар, чи що! Фамілія його — Серединський (Н.-Лев., І, 1956, 122).

2. заст. Рід (у 2 знач.). Одружився він із дочкою.. здрібнілого князя, бажаючи додати аристократичного блиску своїй фамілії (Рильський, Бабине літо, 1967, 98); Ми всім селом у дивізію пішли, а на селі у нас якраз дві фамілії: Довгоруки та Семиволоси (Смолич, Театр.., 1940, 122).

3. діал. Родина, члени родини. — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (Довж., І, 1958, 323); // Рідня. — Гринько повісився! — Душогуб, — обізвався спокійно Гаєвий.. — Та мара би його брала, але такого сорому наробив цілій фамілії (Март., Тв., 1954, 372).

4. У стародавньому Римі — родина разом із клієнтами та рабами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 557.