ФАМІЛЬЯ́РНИЙ, а, е. Надміру невимушений, розв’язний, безцеремонний; панібратський. Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою. — Стояти й квит! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 17); // Який виражає приятельські, близькі стосунки з кимось. Шавловський ішов попереду Кардаша на два курси, і це теж давалося взнаки. Одне слово, фамільярне студентське «ти» було сьогодні недоречним (Жур., Вечір.., 1958, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 558.