ФАЛЬШИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. фальши́вий. В монографіях «Иван Сусанин» і «Куликовская битва» показав він [М. І. Костомаров] фальшивість казок, котрі служили для слави московських царів (Драг., II, 1970, 142); Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (Фр., IV, 1950, 83); Ворог всякої фрази, всякої фальшивості і ненатуральності, Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої фразеології і трати часу, будив охоту до реальної роботи (Коцюб., III, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 557.