ФАЛЬШИ́ВИТИ, влю, виш; мн. фальшивлять; недок., розм. Те саме, що фальшува́ти 2. Юнаки й дівчата співали добре. Не було таких, хто б фальшивив і порушував мелодію (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 91); // Лицемірно поводитися, ставитися до когось. — Ніколи на світі, одним поглядом, одним спогадом не дурив я тебе, не фальшивив перед тобою! (Фр., III, 1950, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 557.