ФА́КТОР, а, ч.

1. Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник. Наша доба є добою розквіту культур, національних формою і соціалістичних змістом. Ми живемо в час буйного цвітіння національних мов — і це цвітіння, безумовно, є прогресивним фактором (Рильський, IX, 1962, 123); Саме вона [праця] є могутнім фактором у розв’язанні проблеми довголіття (Наука.., 7, 1960, 39); Світова соціалістична система — найважливіший фактор у боротьбі за мир (Наука.., 2, 1972, 48).

2. У дореволюційній Росії — керівник технічної частини друкарні, що здійснював безпосередній зв’язок між друкарнею та замовником. Сьогодні пішов [М. Гоголь] до друкарні довідатись, як ідуть справи. Фактор зустрів його в конторі, закиданій гранками й заставленій гравірувальними дошками (Полт., Повість…, 1960, 488).

3. Посередник, дрібний комісіонер, маклер. Позаймали на дощаних лавах місце багаті купці, час від часу приймаючи рапорти від своїх факторів (Фр., VIII, 1952, 362); — Ми не потребуєм, — кажуть [люди], — факторів до господа-бога. Як нас гріхи не пустять до неба, то й фактор нам нічого не поможе (Март., Тв., 1954, 417); Французи напитували фактора, якому б зіпхнути безмитний товар (Смолич, Світанок.., 1953, 20).

4. мат. Кожне з перемножуваних чисел; співмножник. Добуток двох факторів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 553.