ФАЙДА́, и́, ж., діал. Батіг, канчук, пуга. — Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Шевч., II, 1963, 126); — Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (Н.-Лев., III, 1956, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 551.