ФАГО́Т, а, ч. Дерев’яний духовий музичний інструмент низького тембру з конічним каналом і подвійною тростиною. Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів; протяжно загули сурми та фаготи… (Мирний, III, 1954, 263); Аж несподівано із зали Фагот із флейтою бринять (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 549.