ФАВОРИ́Т, а, ч.

1. Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. І хоча управитель ненавидів Гаркушу всією своєю прусською ненавистю, але викрити перед хазяйкою його, паничевого фаворита, не міг (Гончар, Таврія, 1952, 149); // Той, кому віддають перевагу перед іншими, ким більше цікавляться. *Образно. [Орест:] А ви думаєте, що сього вже досить для того, щоб уважати себе фаворитом долі? (Л. Укр., II, 1951, 85); // Коханець знатної, високої становищем жінки (напр., цариці), який отримує від неї великі багатства й майже необмежену владу над людьми. Фаворита Катерини II Григорія Потьомкіна народ глузливо охрестив «Катериничем» (Наука.., 12, 1965, 28).

2. спорт. На перегонах — кінь, вершник і команда, що мають найбільше шансів на першість; // Улюбленець публіки, уболівальників. Аутсайдери футбольних турнірів бувають інколи небезпечніші, ніж визнані фаворити (Веч. Київ, 10. VII 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 549.