ФАБУЛЯ́РНИЙ, а, е, літ. Те саме, що фа́бульний. У новелі «Випадкова сміливість» [О. Слісаренка] фабулярна гострота поєднується з іронічною оповіддю (Вітч., 12, 1969, 169); // Такий, як у фабулі; власт. фабулі. Перші 15 байок Г. Сковороди, справді, характеризує фабулярний спосіб викладу моралі (Рад. літ-во, 8, 1965, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 549.