УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уярми́ти. Приклад, славна дійсність нашої Радянської держави запалюють на боротьбу за своє національне визволення поневолені капіталізмом народи. Колись без’язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб., Шляхами.., 1961, 129); Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, «мов риба в саку», сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (Укр. літ., 9, 1957, 8); Уже з перших віршів поета [М. Вороного] постає перед читачем образ знедоленого краю, уярмленої царизмом вітчизни, скутої духовно і фізично трудової людини (Рад. літ-во, 12, 1971, 41); Величезні зміни сталися на цій [Закарпатській] прекрасній, колись уярмленій землі (Цюпа, Україна.., 1960, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 546.