УЯ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уяви́ти. Без дороги, без напряму йшла [Маруся] вниз, рівнобіжно уявленому потокові (Хотк., II, 1966, 272); Перед зруйнованим будинком дитячого театру Фелікс і Воля завжди купували уявлене морозиво (Ю. Янов., II, 1954, 41); Всю ніч Калиновський майже не спав і все сперечався з уявленим Потоцьким (Панч, Гомон. Україна, 1954, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 545.