УЯВКИ́, присл., діал.

1. Наяву. От вона неначе бачить уявки перед собою зелені ниви, високі жита та пшениці (Н.-Лев., III, 1956, 325).

2. Не гаючись, відкрито, неприховано; явно. Узяв тії гроші уявки сперед його очей (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 545.

Уявки нар. Явно, открыто. Узяв тії гроші уявки сперед його очей. Васильк. у. В’явки казати сього не можна. Кролев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 373.