УЯ́В, присл., поет. Наяву. Я бачив сон… ні, марилось уяв — Він і тепер стоїть перед очима (Стар., Поет. тв., 1958, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 545.