УЩУ́ХЛИЙ (ВЩУ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ущу́хнути. Одвернувся [Річард] до статуї, щоб сховати свою ще не зовсім ущухлу стурбованість (Л. Укр., III, 1952, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 545.