УЩИПНУ́ТИ (ВЩИПНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех.
1. Ухопивши за шкіру тіла (кінчиками пальців, дзьобом і т. ін.), стиснути сильно, боляче. Левантина почала совати рогачем у печі, а він [Квасюк] тим часом ущипнув її за руку (Гр., II, 1963, 264); Оленка спробувала було жартувати, але.. Галя боляче ущипнула її за коліно під столом, що вона одразу примовкла (Кучер, Прощай.., 1957, 54); Старий погладив птицю, а вона, чекаючи потрави, закинула голову на спину, а потім ущипнула господаря за палець (Стельмах, І, 1962, 426).
2. перен. Пронизати, викликаючи відчуття пощипування (про холод, вітер, мороз і т. ін.); // безос. Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям, ущипнуло за ніс (Мирний, IV, 1955, 299).
3. перен., розм. Сказати кому-небудь щось гостре, дошкульне; вразити словом, словами. — Де ж твої, царівно, дорогі убрання та діаманти?.. — знов ущипнула Паміру раджиха (Н.-Лев., IV, 1956, 30); Сергій зрозумів його слова, як шпильку під бік. І заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючіше (Тют., Вир, 1964, 341).
4. Щипаючи, відірвати, відокремити частину чого-небудь. Тут ущипне [овечка] травку, там ущипне та й далі, та й далі (Фр., IV, 1950, 25); За два дні перший раз ущипнув Роман крихту хліба і через силу її проковтнув (Панч, II, 1956, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 543.